МУЗИКА ВЕДЕ ЗА СОБОЮ РОЗВИТОК (ДОСЛІДЖЕННЯ УЧНІВ ТА СТУДЕНТІВ)

Останнім часом у країнах Західної Європи і США надзвичайно зріс інтерес до питання: чи навчання класичної музики впливає на досягнення в інших немузичних сферах інтелектуальної діяльності — таких як математика, мова, а також на психічні процеси, самооцінку, загальний інтелект і розвиток когнітивних здібностей в цілому. З часу публікації статті в Американському журналі Nature більше десяти років тому (Rauscher, Shaw, & Ky, 1993), ідея, що музика робить людину розумнішою, врізалася в людську свідомість, перш за все, за допомогою великої уваги з боку популярних © Пасічник Н. І., 2009 360 Наукові записки. Серія “Психологія і педагогіка” засобів масової інформації. Пропонований зв’язок між музикою й інтелектом репрезентує класичний випадок простого розв’язку (навчання музики) комплексної проблеми (підвищення інтелекту).

У Пасічник Н. І. «Вплив навчання музики на інтелектуальну діяльність учня: гіпотези і докази» є два цікавих експерименти, які показують всю вагомість та впливовість музики у дітей, які нею займалися протягом  навіть кількох років у дитячому віці.

Основною метою першого експерименту була перевірка гіпотези, що тривалість музичних занять у дитинстві позитивно зв’язана з рівнем IQ. Учасниками експерименту були діти 6-11 років, які відрізнялися один від одного кількістю і тривалістю музичних занять. Кожна дитина була протестована за допомогою WIST (Wechler Inteligence Scale for Children). Було також проведено тест для визначення поширення зв’язків між музикою й інтелектом на більш прикладні виміри інтелектуальної діяльності (напр., оцінки в школі, стандартні тести навчальних досягнень), і на соціальну поведінку та пристосування. . Серія “Психологія і педагогіка” Результати першого експерименту показали, що тривалість музичних занять має хоч і значні, але достатньо позитивні зв’язки з вимірами інтелекту. Музичні заняття були теж позитивно зв’язані з навчальними досягненнями, навіть після врахування індивідуальних розбіжностей загального інтелекту дітей. І навпаки, немузичні позашкільні заходи не мали жодного впливу на інтелект чи навчальні досягнення. Другий експеримент досліджував можливість більш довготривалих зв’язків між заняттями музикою й інтелектом, а саме те, чи ці зв’язки є постійними після закінчення занять музикою. Першокурсникам був запропонований IQ тест і анкета з питаннями про оцінки в школі, історію їхніх музичних занять і сімейну ситуацію (сімейний дохід, освіта батьків). Більшість студентів, які займалися музикою, залишили ці заняття за декілька років до опитування. Очікувані зв’язки між граням музики й інтелектуальними функціями мали бути слабшими і менш стійкими, ніж ті, про які сповіщено в першому експерименті, з тої простої причини, що пройшло більше часу, і це дало можливість іншим вирішальним факторам інтелектуальних здібностей відіграти важливішу роль. Як і в першому експерименті, додатковою метою було визначити, чи заняття музикою мають загальні, чи специфічні зв’язки з інтелектуальною здатністю, і встановити чи будь-які спостережені зв’язки залишаються очевидними після врахування потенційно змішаних чинників (сімейний дохід, освіта батьків, соціальний стан). Результати другого експерименту показали, що заняття музикою в дитинстві має значний вплив на рівень IQ в молоді роки і на навчальні успіхи у вищій школі. А саме, регулярні заняття музикою мають невеликі, але важливі і істот ні зв’язки з FSIQ (Full Scale IQ), організацією сприйняття, робочою пам’яттю, і ці зв’язки залишались значними навіть Випуск 13. 371 після врахування індивідуальних різниць у доходах сім’ї, освіті батьків і статі. Висновки цих експериментів показали, що 1) тривалість музичних занять у дитинстві має позитивний вплив на загальний інтелект, 2) цей вплив (хоч і невеликий, але істотний) поширюється на загальний інтелект у дорослому віці, 3) зв’язки між музикою та інтелектом мають загальний і широкий зміст, а не специфічний для окремої конкретної здібності, 4) ці зв’язки поширюються на навчальні досягнення, навіть враховуючи індивідуальні розбіжності загального інтелекту, 5) не було встановлено зв’язків між заняттями музикою і соціальною поведінкою і 6) немузичні позашкільні заходи не мали подібного впливу на рівень інтелекту

Слід відзначити, що питання навчання музики і її впливу на психічні функції дитини велику увагу приділяли такі класики психології, як Л. Виготський (1956), А. Леонтьєв (1969) та інші. Причиною такого інтересу до цієї проблеми, власне, стала полеміка Л. Виготського і Ж. Піаже про первинність навчання і розвитку. Саме на прикладі експериментального навчання музики було доведено, що навчання веде за собою розвиток. При цьому було виявлено складні взаємозв’язки між цими двома компонентами, однак прямої мети виявити вплив заняття музикою на засвоєння інших предметів названі дослідники перед собою не ставили.

Посилання: file:///C:/Users/USER/Downloads/Nznuoapp_2009_13_38.pdf
http://naub.oa.edu.ua/2012/vplyv-muzyky-na-pamyat-ta-metapamyat-studentiv/